Коли йдеться про будь-які спортивні і не спортивні контактні техніки, завжди спливає тема жіночої самооборони.
І у кожного тренера, уявлення та поняття про «жіночу самооборону» різне: іноді це виглядає як набір спрощених рухів, якби для жінок. У деяких випадках, це стає цілим напрямком, де дівчина у шикарній сукні б’є праворуч і ліворуч, кладе всіх примітивних лиходіїв і виходить переможницею навіть не зіпсувавши манікюр і зачіску. Або вона стоїть у бойовій стійці, обмінюючись ударами з лиходієм і теж виходить переможницею — а як же інакше?
Багато тренерів на своїх курсах розповідають і показують дуже круті техніки: техніки, які на їхню думку повинні допомогти тендітній дівчині вистояти перед сильним, важким поганим хлопцем. І ці техніки у виконанні цих тренерів цілком нормально працюють, але самі ці тренери забувають важливий нюанс: дівчата — не чоловіки, і вони не мають такої ж підготовки.
Тож невже ситуація настільки сумна, і дівчата не мають можливості за себе постояти в потрібний момент, хоча б до прибуття допомоги?
Неясностей багато, причому не лише у самих тренерів, а й у тих, хто займається теж. Звичайно, ці неясності взаємопов’язані, і в результаті спеціально або випадково вводять охочих в оману.
Якщо раніше, у «мирний час» патрульна поліція дуже навіть активно працювала, рятуючи від різних небезпечних ситуацій, то зараз, коли війна йде, і багато добрих хлопців на фронті, а погані не сплять — питання постояти за себе для жінок ще актуальніше, ніж коли-небудь.
Перед тим, як приступати до тренувань, потрібно вирішити для себе декілька питань: зрозуміти свої реальні можливості, своє реальне бажання виділити час та кошти на таку мету, як захистити себе чи вижити до прибуття допомоги, як знайти правильного тренера, як підвищити свій рівень готовності застосувати ту чи іншу техніку, коли потрібно,.., — і ще дещо дуже важливе: це розуміння де правда, а де міф про жіночу самооборону.
Таких міфів досить багато і вони різні. У рамках цієї статті, цього разу хочу відзначити та розібратися деяких з них:
Міф 1:
Хороші техніки зроблять тебе сильнішою та впевненішою.
Реальність:
Теоретично може і так, але без правильної моральної підготовки та рішучості, такі техніки неможливо включити, незважаючи на те, що вони начебто дають сили та впевненість на тренуваннях.
Міф 2:
Головне довести прийом до автоматизму, і він тобі допоможе, коли треба.
Реальність:
Доводити техніки треба, але вони не допоможуть коли треба, якщо не зуміти розпізнати коли настане цей момент, який і є «треба».
Міф 3:
Ці «секретні техніки» зупинять будь-якого агресора, бий сюди чи сюди, а може і сюди – і ти переможеш.
Реальність:
Почнемо з того, що подібні речі часто зустрічаються у послідовників східних напрямків (на жаль), і деяких сучасних тренерів.
Якщо причина у східних «майстрів» — це створити собі ауру сенсея і заодно прикрити страх контактного бою, то інші тренери просто забувають, що їхні студенти швидше ніколи нічим не займалися, і не лише не підготовлені ні морально, ні фізично, і ці «таємні техніки» тільки дають ілюзію до першого реального контакту.
Не забудемо, що якщо для військових, бойові техніки не будуть (і не повинні) коливатись між «покаранням» та «ліквідацією», то для мирних законослухняних громадян потрібно чітко розуміти і бути готовими нести відповідальність за наслідки своїх дій.
Тому треба не лише вивчати та доводити техніку хоча б до автоматизму, але також знати наслідки та розуміти закони точно не буде зайвим.
Міф 4:
Бий перший, як тільки відчуваєш небезпеку і доводь розпочату справу до кінця.
Реальність:
Може все-таки, краще валити до появи небезпеки, щоб не допустити конфлікт і тоді не доведеться бити ні першим, ні другим? І термін «довести до кінця» дуже слизький, адже швидше за все у тендітної дівчини не буде такого запасу сил, щоб тягатися із лиходієм, і шанс і можливість лише один і єдиний.
Тому краще маскуватися до останнього, бити точно і впевнено, і далі як комар.
«А що означає – як комар?» спитаєте ви.
Це означає — боляче вкусити і швидко улетіти, інакше приб’ють.
І згадайте попередні міфи.
Міф 5:
«Треба стояти так, руки так, а ноги так…»
«Якщо він так атакує, дієш так …»
«Такий прийом проти подібних прийомів…»
Реальність:
Теоретично, все ніби нормально, але тут є «нюанс», причому ключовий:
— Так — потрібно вивчати та відпрацьовувати удари, прийоми, щоб вони стали робочими, щоб ударні частини тіла були готові до контакту. Але не обов’язково починати діяти з бойової стійки з усіма позиціями, що супроводжують.
— Ні — тому що не можна переплутати самооборону та самозахист зі спарингом. Тому що завдання самооборони — це зберегти себе з мінімальними збитками і уникнути зони небезпеки якнайшвидше. При цьому, спаринг — навпаки, це участь у сутичці і можливо цей бій триватиме невизначений час з невизначеним результатом.
І хочу окремо відзначити:
У самообороні, якщо підняти руки перед супротивником у бойовій позиції, втрачається фактор несподіванки, і з великою ймовірністю шанс у вас різко знизиться. Адже він (ваш противник) цілком регулярно займається щодня протягом довгих років, і зараз ви дали йому знак, що ви «щось» вмієте і зможете щось зробити. І він сприймає вас за суперника на рівних.
А як часто ви займаєтесь? І чи довго?
І не забудьте: «бойові мистецтва — це мистецтво обману». Тримайтеся потай і маскуйте свої можливості до останнього і пам’ятайте про міф 4.
Будьте з тверезою головою, займайтеся собою і живіть з миром!
Наступного разу поговоримо про допоміжні засоби для жінок у самозахисті.
З повагою, Майстер Тхань